Ян Табачник: біографія акордеоніста, політична діяльність і причина смерті

Ян Табачник — акордеоніст, якого в Україні знали навіть ті, хто ніколи не був на естрадних концертах: його мелодії десятиліттями звучали з телеекранів. Народний артист України, композитор, автор власного телешоу — і водночас народний депутат трьох скликань від Партії регіонів. Прожив він 78 років: народився 31 липня 1945 року в Чернівцях, а помер 11 вересня 2023-го в Тель-Авіві.

Походження, дитинство та здобуття освіти

При народженні майбутнього музиканта звали інакше — Яків Піневич Табачнік. Він з’явився на світ 31 липня 1945 року в Чернівцях. Батько, Петро (Піня) Борисович (1910–1981), і мати, Хана Ізраїлівна (1912–1981), померли обоє в один рік — 1981-го.

За акордеон Яків сів у десять років — і більше з інструментом не розлучався. У шістнадцять він уже виступав на професійній сцені в системі «Київського держцирку на сцені».

Освіту Табачник здобував усе життя. 1970 року він закінчив Чернівецьке культосвітнє училище. Через двадцять років, 1990-го, додав до цього диплом Мелітопольського державного педагогічного інституту. А 2011 року, уже будучи народним депутатом, став випускником юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка — на той момент йому було 66.

Творчий шлях, відомі проєкти та дискографія

Як артист Табачник формувався в Запоріжжі. Там він грав у ансамблі «Сурми», потім у гурті «Новий день», а згодом очолив власний інструментальний колектив «РИФФ». У Запоріжжі він відшліфував манеру гри, що згодом стала його візитівкою: акордеон у його руках легко тягнув на звучання цілого оркестру.

У 1994 році Табачнику присвоїли звання Народного артиста України. Роком пізніше в Одесі він заснував муніципальний театр музики — закладу одразу дали його ім’я, ще за життя засновника. У 1997–1998 роках музикант викладав у Київському національному університеті культурі і мистецтв — як професор кафедри народних інструментів. А 2000 року відкрив у Києві Міжнародний творчий центр Яна Табачника.

Окрема сторінка його біографії — телебачення. Авторська програма «Маю честь запросити» (у різні роки виходила й під назвою «Честь маю запросити») трималася в ефірі майже двадцять років. Він заснував Міжнародний конкурс-фестиваль виконавського мистецтва «AccoHoliday», а ще — фестиваль «Володимир Крайнєв запрошує».

Дискографія акордеоніста налічує чимало платівок. Серед найвідоміших:

«Популярні мелодії» (1976)
«What time is it?» (1989)
«Let’s Talk in Private»
«Золотий акордеон»
«Yesterday, Today, Tomorrow»
«Телефонний дзвінок»
«Байдужість»

Частина платівок, як видно з назв, записана англійською — для акордеоніста радянської школи це був рідкісний випадок. Табачник багато гастролював, і закордонна публіка приймала його не гірше за вітчизняну.

Політична діяльність у Верховній Раді

У велику політику музикант пішов уже в зрілому віці — 2006 року, коли йому було 60. Його обрали до парламенту за списком Партії регіонів, і відтоді він без перерви пройшов три каденції:

Верховна Рада України V скликання (2006–2007) — фракція Партії регіонів;
Верховна Рада України VI скликання (2007–2012) — фракція Партії регіонів;
Верховна Рада України VII скликання (2012–2014) — фракція Партії регіонів.

У парламенті Табачник працював у комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Різких законодавчих ініціатив, пов’язаних із його ім’ям, парламентська хроніка не зафіксувала: для виборців і колег він так і лишився насамперед артистом.

Після Революції Гідності Табачник фактично відійшов від активного суспільно-політичного життя України. У листопаді 2014 року, коли завершилася каденція VII скликання, його депутатські повноваження закінчилися — і до політики він уже не повертався.

У наступні вибори він не йшов. Депутатський мандат став останньою публічною посадою музиканта: далі в його житті знову лишилися лише сцена та родина.

Родина та особисте життя

Головною жінкою в житті Табачника стала співачка Тетяна Недєльська. Точний рік її народження в джерелах різниться: в одних зазначено 1971-й, в інших — 1973-й, тож достовірно підтвердити цю дату не вдається. Різниця у віці з чоловіком, за будь-якого з варіантів, перевищувала чверть століття.

У подружжя народилося троє синів. Старший, Петро, з’явився на світ 1996 року, середній, Павло, — 2000-го, а молодший, Михайло, — 2002-го. Усі діти Табачника — від цього шлюбу.

Пара прожила разом багато років. Утім, в останні роки життя артиста стосунки з дружиною фактично припинилися, і свій шлях він завершував на відстані від колишньої родини.

Останні роки, хвороба та обставини смерті

З останніми концертами Табачник виступив 2021 року в Ізраїлі. Тоді це виглядало як чергові гастролі, але виявилося прощанням зі сценою.

Коли 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, артист перебував за межами України. Із публічного простору він зник повністю — без заяв і коментарів про війну. Причиною був важкий стан здоров’я: уже тривалий час музикант боровся з раком легень і проходив лікування в одній із клінік Тель-Авіва.

Ян Табачник помер 11 вересня 2023 року в Тель-Авіві на 79-му році життя — йому було 78 повних років. Поховали його там само, в Ізраїлі. Для багатьох шанувальників звістка про тяжку хворобу прозвучала лише разом зі звісткою про смерть: артист не афішував лікування і до останнього тримав хворобу поза публічністю.