Богом вина в давній Греції звали Діоніса, у Римі — Бахуса: фактично одне божество з двома іменами й довгою історією перевтілень. Далі розберемо міфи про його народження, головні атрибути, заборонені римлянами вакханалії та п’яних богів інших культур.
Як називається бог вина в античній міфології
Грецький бог вина, виноградарства й рослинної родючості — Діоніс. У римській міфології його наступником став Бахус, а в глибшій італійській традиції існував ще Лібер, «вільний» покровитель винограду. До того ж Діоніса постійно називали епітетами — Вакх і Бромій («гучний»), і частина з них прижилася так міцно, що перетворилася на другу назву.
Для кросвордистів розклад простий. Шість клітинок майже завжди означають Діоніс. Чотири — Вакх. Якщо відповідь чомусь не підходить, переберіть споріднені варіанти — Бахус, Бромій, Лібер: укладачі сіток нерідко ховають під тим самим питанням саме їх.
«Вакх» спочатку був не ім’ям, а описом шаленого ритуального співу й крику, якими греки супроводжували процесії на честь бога. Згодом епітет зрісся з Діонісом настільки, що римляни сприймали його як власне ім’я — Bacchus. Тож коли у підручнику чи сканворді зустрічаєте Діоніса, Вакха або Бахуса, перед вами один персонаж.
Давньогрецький Діоніс: міфи про народження та культ
Діоніс — син верховного бога Зевса та смертної Семели, дочки фіванського царя Кадма. Ревнива Гера підмовила вагітну Семелу попросити коханого з’явитися в усій божественній славі. Зевс явився з громом і блискавками, і жінка згоріла живцем. Ненароджену дитину батько встиг витягти з полум’я, зашив собі в стегно, а за кілька місяців «народив» удруге. Тому Діоніса прозвали двічі народженим.
У класичному списку олімпійців він значиться наймолодшим. Відповідав за рослинність і родючість, головне ж — за виноградну лозу, вино та стан екстазу, коли людина ніби виходить за межі звичайного «я». На відміну від статечних родичів, Діоніс не сидів на Олімпі: міфи описують його походи аж до Індії та переможне повернення до Греції, під час яких він насаджував лозу й навчав людей виноробству.
Від культу Діоніса світові дістався театр. На святах на його честь, Діонісіях, хори виконували дифірамби — урочисті пісні про страждання й подвиги бога. Саме з цих хорових виступів виросли давньогрецька трагедія і комедія, а разом із ними вся європейська драматургія. Не випадково слово «трагедія» дослідники традиційно пояснюють як «пісня козлів»: учасників хору вдягали під супутників Діоніса — козлоногих сатирів.
Бог подорожував не сам, а з постійною свитою — фіасом. До неї входили менади, тобто вакханки у звірячих шкірах, що в екстатичному танці навіть розривали тварин на частини, а також сатири й сіление — пустунні духи бенкетів, найстарший із яких, Сілен, вважався вихователем самого бога. Ця компанія стала улюбленим сюжетом грецьких вазописців: сцени свят на честь Діоніса трапляються на сотнях судин по всьому Середземномор’ю.
Римський Бахус, Вакх і Лібер: особливості та вакханалії
Римляни охоче давали грецьким богам власні імена. Діоніса записали як Бахуса (Вакха) та злили з давнім італійським божеством Лібер Патером — «Вільним батьком», аграрним покровителем родючості й виноградної лози. На його честь 17 березня справляли Лібералії, свято, на якому хлопці вперше вдягали тогу дорослого чоловіка. Тож функція «бог вина» дістала в Римі одразу кілька імен.
Власне бахусівський культ розгорнувся в Італії у II столітті до нашої ери, коли грецькі містерії докотилися з південних колоній. Вакханалії — таємні нічні сходини на честь Бахуса — розрослися з трьох святкувань на рік до п’яти на місяць. У переказі історика Тіта Лівія сходини постають оргіями, а таємничість прикриває ще й злочини. У 186 році до нашої ери Сенат ухвалив спеціальний указ, Senatus consultum de Bacchanalibus, який заборонив вакханалії по всій Італії. Тисячі учасників заарештували, багатьох стратили.
Різниця з грецьким зразком вийшла разючою. В Елладі Діоніс лишався божеством творчого звільнення: його свята — це театр, процесії й єднання з природою. Рим перечитав той самий культ через побут: на перший план вийшли розгульні бенкети та виноробство як прибуткове ремесло. Відтоді в багатьох мовах «бахус» означає вже не бога, а гульвісу або заправного пияку.
Головні символи та атрибути бога вина
Діоніса й Бахуса легко впізнати на античних вазах, фресках і скульптурах: майстер майже завжди клав поруч одні й ті самі предмети. Ось що означає кожен із них.
- Тирс: священний жезл зі стебла фенхелю, обвитого плющем, із сосновою шишкою на кінці — символ влади бога та родючості.
- Виноградна лоза та плющ: рослинні уособлення вічного життя, виноробства й нестримної сили природи.
- Канфар (або ритон): глибока дворучна чаша для ритуального пиття вина на бенкетах і симпосіях.
- Пантера та леопард: священні хижаки, які запрягалися в колісницю бога й уособлювали неприборкану пристрасть та екстаз.
Нерозбавлене вино греки вважали ознакою варварів: напій розводили водою, зазвичай у пропорції одна частина вина на дві-три частини води. Змішували його в окремому великому кратері, звідки вже слабким розливали по чашах учасникам симпосію. Чисте вино залишали здебільшого для жертвопринесень самому Діонісу.
Покровителі вина, пива та хмелю в міфах інших народів
Античність не мала монополії на п’яних богів. Божества ферментованих напоїв шанували майже всі цивілізації давнини — від Межиріччя до Мезоамерики, а деякі з них старіші за самих олімпійців. Найвідоміші зібрано в таблиці.
| Божество | Міфологія / культура | Сфера покровительства (напій) | Короткий факт / роль |
|---|---|---|---|
| Нінкасі (Нінсікабар) | Шумерська міфологія | Пивоварство та хмільні напої | Богиня, створена з чистої води, щоб зцілювати серця свіжим пивом |
| Хатор (у подобі Сехмет/Менхіт) | Давньоєгипетська міфологія | Вино, пиво і п’янкі свята | Покровителька фестивалю пива; у подобі Сехмет її вдалися напоїти червоним пивом, щоб зупинити винищення людства |
| Егір | Скандинавська міфологія | Пиво та бенкети богів | Морський велетень, який варив ель для асів у гігантському казані |
| Квасір | Скандинавська міфологія | Мед поезії | Народжений зі слини всіх богів; з його крові та меду зробили напій натхнення |
| Патекатль | Ацтекська міфологія | Пульке (агавове вино) | Бог зцілення і покровитель ферментованого соку агави, батько чотирьохсот кроликів — богів сп’яніння Сенцон Тоточтін |
Кидається в очі збіг: майже всі ці божества поєднують опіку над напоєм зі зціленням або натхненням. Шумерський «Гімн Нінкасі», складений близько XVIII століття до нашої ери, взагалі виконував подвійну роботу — послідовність варіння пива заучували у віршованій формі. Для давніх людей хмільний напій був священною субстанцією, а не просто способом розслабитися.
