Ірен Роздобудько — українська письменниця і сценаристка, авторка роману «Ґудзик» та ще кількох десятків книжок. Крім книжок, у її біографії — циркова арена, відеосалон, заводська газета й київський глянець.
Ранні роки, освіта та переїзд до Києва
Ірен Роздобудько народилася 3 листопада 1962 року в Донецьку — у листопаді 2026-го їй виповнилося 64 роки. Родина була українська за корінням, та вдома говорили російською: так жила більшість міста. Українське було радше в символах: на дитячі й шкільні свята дівчинку вдягали в український костюм і віночок.
Вона закінчила факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Переломним став 1988 рік, коли Роздобудько переїхала до Києва. Тоді вона придумала радикальний спосіб: вирішила мовчати, доки не вивчить українську. Рік мовчала, а тоді заговорила й пішла працювати в українське видання.
Писати ж починала російською — спершу вийшло дві збірки віршів. Згодом свідомо перейшла на українську і вже не поверталася: уся її проза написана саме нею.
Журналістика й несподівані роботи
Вона встигла змінити з десяток робіт, і далеко не всі пов’язані зі словом. Ось де вона працювала:
- Несподівані роботи: офіціантка в ресторані, шпрехшталмейстерка в цирку (оголошувала номери на арені) і завідувачка відеосалону в кінотеатрі.
- Донецьк: місцеве відділення агентства ТАРС-РАТАУ і багатотиражна газета металургійного заводу — там вона була і журналісткою, і дикторкою радіогазети.
- Київ: газета «Родослав», коректорка в журналі «Сучасність», оглядачка на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії та у «Всеукраїнських відомостях», журналістка часопису «Академія».
- Глянець: заступниця головного редактора в журналі «Наталі», а згодом головна редакторка «Каравану історій. Україна».
Книжки для дорослих: від трилерів до нових романів
Прозу Роздобудько почала видавати 2000 року — першим вийшов роман «Пастка для жар-птиці». Далі книжки виходили майже щороку, а 2006-го — одразу три. Починала вона з трилерів, усього їх у неї чотири.

Сюжети вона вигадувала сама. Виняток один — «Перейти темряву»: цей роман про торгівлю жінками за кордоном побудований на реальних подіях.
Окрема історія — «Прилетіла ластівочка». Це біографічний роман про Миколу Леонтовича, автора «Щедрика», і його вбивство; згодом книжку перевидало Видавництво Старого Лева.
У 2025 році вийшов роман «ТРОє і одна» — про цивільних, які опинилися перед вибором у перші дні повномасштабного вторгнення. А 2026-го у видавництві «Маґура» побачив світ «Ной обирає Чорнобиль» — новий для неї жанр. Один із розділів присвячений Луцьку: 2024 року авторка була там на літературній резиденції «Місто натхнення».
Головні книжки для дорослих — з роками перших видань:
| Рік | Назва книжки |
|---|---|
| 2000 | Пастка для жар-птиці |
| 2002 | Ескорт у смерть |
| 2004 | Ранковий прибиральник |
| 2005 | Ґудзик |
| 2006 | Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя; Зів’ялі квіти викидають; Останній діамант міледі |
| 2007 | Амулет Паскаля; Оленіум |
| 2008 | Дві хвилини правди |
| 2009 | Гра в пацьорки |
| 2010 | Перейти темряву |
| 2011 | Я знаю, що ти знаєш, що я знаю |
| 2013 | Зроби це ніжно; ЛСД. Ліцей слухняних дружин |
| 2015 | Ґудзик-2. Десять років по тому |
| 2016 | Тут і тепер |
| 2018 | Прилетіла ластівочка |
| 2020 | Метелик не кричить |
| 2021 | Фаріде. Роман-апокриф |
| 2022 | Неймовірна. Ода до радості |
| 2023 | Знак потраплянців; Райські яблучка (збірка) |
| 2025 | ТРОє і одна |
| 2026 | Ной обирає Чорнобиль |
Дещо з цього списку отримало друге життя. Так, «Оленіум» 2007 року вона згодом доповнила — і 2014-го книжка вийшла вже під назвою «Оленіада».
Книжки для дітей та підлітків
Дитячими книжками вона займалася паралельно з дорослими романами. А починалося все скромно — з казок для журналу «Соняшник».
2007 року вийшла «Коли оживають ляльки», а ще одна її книжка того самого року увійшла до серії «Життя видатних дітей» — з оповіданнями про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур і Чарлі Чапліна. Згодом з’явилися «Пригоди на невідомому острові» (2010) та «Пригоди на острові Клаварен» (2011).
Окремо варто згадати повість «Арсен» (2012). Її герой, підліток Арсен, розслідує вбивство власного прапрадіда. Це справжній детектив, тільки розрахований на підлітковий вік.
Робота в кіно: фільми за сценаріями Ірен Роздобудько
Першим екранним досвідом став телефільм «Ґудзик» (2008), знятий за її романом і її ж сценарієм. Режисером був Володимир Тихий.
Найгучніша стрічка — «Поводир» (2014). Сценарій Роздобудько писала разом із Олесем Саніним та Олександром Ірванцем, і фільм висували на «Оскар» від України.
Третя помітна робота — короткометражний «По-людськи» режисерки Вікторії Мельникової. Його зняли на початку 2023 року, у розпал блекаутів, у справжньому підвалі. Стрічка вже зібрала нагороди на міжнародних кінофестивалях.

Головні літературні та кінонагороди
Найчастіше її ім’я звучало на конкурсі «Коронація слова» — саме він відкрив її видавцям. Але були й інші відзнаки:
- «Коронація слова», 2000 — друга премія за роман «Пастка для жар-птиці»;
- «Коронація слова» — перша премія за «Ґудзик» (ділила її з Олексієм Волковим);
- «Коронація слова» — спеціальна відзнака за кіносценарій «Садок вишневий…» (разом з Олесем Саніним);
- «Коронація слова» — диплом за п’єсу «Вбити наречену»;
- «Коронація слова», 2020 — перша премія за кіносценарій «Подвійний імельман» і друга за «Кіготь і Велика Ханум»;
- відзнака «Золотий письменник України» (2012);
- короткий список Шевченківської премії 2019 року в номінації «Література і публіцистика»;
- «Гранд Коронація слова», 2021 — перша премія за роман «Фаріде» і відзнака «Сила слова» від Духовного управління мусульман України;
- премія імені Дмитра Нитченка (2022);
- премія імені Івана Огієнка (2023).
Відзнака «Сила слова» — окрема історія: її дали за висвітлення кримськотатарської історії в романі «Фаріде».
Цікаві факти та чим письменниця живе зараз
Живе Ірен Роздобудько в Києві. Викладає драматургію кіно й телебачення в університеті імені Карпенка-Карого, тож її аудиторія — це не лише читачі, а й студенти.
Волонтерила вона й до 2022-го. Перед Новим 2018 роком два тижні разом із чоловіком їздила волонтерським потягом «Труханівська січ» — він об’їхав п’ятнадцять прифронтових містечок.
Захоплень поза письмом у неї чимало: грає на гітарі, вишиває бісером, малює — каже, це рятує її від стресу. А ще плела капелюхи, шила наплічники з шовку й пробувала розписувати одяг фарбами. А ще вона малює ілюстрації до книжок — зокрема оформлювала видання Лариси Масенко та Леся Танюка.
Також письменниця має та виховує доньку Яну.
Джерела
При підготовці матеріалу ми спиралися на ці публікації:
- Роздобудько Ірен Віталіївна — uk.wikipedia.org
- Ірен Роздобудько, письменниця — ukrinform.ua
- Ірен Роздобудько: «Страху не маю. Лише роздратування і лють на ворога» — expres.online
- Гранд Коронація слова — koronatsiya.com
- Лауреати премії імені Дмитра Нитченка 2022 року — litgazeta.com.ua