Термін «кінцевий бенефіціарний власник» (КБВ) міцно увійшов у роботу бухгалтерів, юристів та банківських працівників. Він стосується не людини, яка формально значиться у статуті, а реального вигодонабувача компанії. Правильне визначення бенефіціара дозволяє бізнесу безперешкодно проходити перевірки фінмоніторингу та уникати санкцій від держави.
Хто такий кінцевий бенефіціарний власник за законом і простими словами
У Законі України № 361-IX від 06.12.2019 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом…» дано чітке визначення. Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 1, кінцевий бенефіціарний власник — це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, у тому числі через ланцюг контролю. Цей закон прийнято у 2019 році, і він діє станом на 2026 рік як основне джерело термінології у сфері фінмоніторингу.
Закон вимагає розкрити ланцюг володіння до кінця. Головне правило таке: кінцевий бенефіціар — це завжди виключно жива людина, тобто фізична особа. Навіть якщо 100% статутного капіталу компанії формально належить іншій корпорації, інвестиційному фонду чи трасту, правовий ланцюг не обривається на юридичній особі.
Юридична особа, хай навіть материнська компанія або єдиний засновник, не може бути визнана бенефіціаром. Вона виступає лише інструментом у структурі власності, а статус контролера компанії у термінології фінмоніторингу завжди закріплюється за людиною. Така вимога діє незалежно від складності схеми: через прямо участь або трастову структуру.
Простими словами, кінцевий бенефіціарний власник — це реальний власник бізнесу. Ви можете не бачити його прізвища у статуті як безпосереднього учасника, але саме він отримує основний фінансовий результат від роботи підприємства. Така людина ухвалює стратегічні рішення та розпоряджається прибутком компанії.
На практиці це означає, що підприємець або бухгалтер завжди повинні відповісти на запитання: хто персонально стоїть за цією юридичною особою і хто збагачується від її діяльності? Саме ця персональна прив’язка до фізичної особи є суттю вимог законодавства про запобігання відмиванню доходів.
Якщо ви працюєте з документами, зверніть увагу, що поняття контролера охоплює не тільки формальне володіння, а й фактичний контроль. Тому юристи та державні реєстратори аналізують не тільки виписки з реєстрів, а й договори, трастові декларації та фактичний розподіл голосів на загальних зборах.
Критерії визначення КБВ: прямий та непрямий вирішальний вплив
Щоб визначити бенефіціара, недостатньо просто подивитися на перелік засновників у статуті. Законодавство розрізняє два способи, як фізична особа може здійснювати вирішальний вплив на юридичну особу: прямий та непрямий. Різниця між цими способами принципова для юристів і керівників, бо вплив часто замаскований складними схемами.
Прямий вирішальний вплив — це найпростіший і найзрозуміліший випадок. Він виникає, коли фізична особа безпосередньо володіє часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи. Тут усе прозоро: ви бачите прізвище людини у реєстрі з чітким відсотком корпоративних прав.
Непрямий вирішальний вплив — складніший для аналізу. Він означає, що фактичний контроль існує без прямого володіння часткою або реалізується через посередників. Це може бути ланцюг компаній, траст або інша структура, де формальний власник і реальний вигодонабувач не збігаються в одній особі.
Закон містить чіткі ознаки непрямого вирішального впливу, які допомагають ідентифікувати бенефіціара у складних випадках:
- Володіння часткою не менше 25% через пов’язаних фізичних чи юридичних осіб або трасти
- Право контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх значною часткою
- Право отримання основної частки доходів від діяльності юридичної особи
- Право вирішального впливу на формування складу або результати голосування органів управління
- Можливість вчиняти правочини, що визначають основні умови господарської діяльності компанії
Розглянемо приклад ланцюга володіння. Фізична особа володіє 100% корпоративних прав ТОВ «А». Це ТОВ «А», у свою чергу, володіє 60% статутного капіталу ТОВ «Б». У такій ситуації фізична особа є КБВ для ТОВ «Б» за ознакою непрямого контролю, оскільки має вплив через дочірню структуру.
Для бухгалтера чи юриста практична порада тут проста: аналізуйте не тільки перший рівень власності. Завжди простежуйте весь ланцюг до кінця, шукаючи людину з часткою 25% або правом визначати долю активів і доходів підприємства.
Чим кінцевий бенефіціар відрізняється від засновника, директора та номінального власника
Ключова складність у роботі з фінансовим моніторингом полягає в розмежуванні юридичного володіння і фактичного контролю. Часто компанії помилково вважають, що головна особа — це та, хто підписує звіти або має печатку. Проте законодавство вимагає дивитися глибше і шукати реального вигодонабувача, навіть якщо він не обіймає жодної посади.
Щоб систематизувати ці відмінності, нижче наведена порівняльна таблиця основних статусів, їхніх повноважень і ознак, за якими вони співвідносяться з поняттям бенефіціара.
| Статус/Роль | Суть та повноваження | Чи може бути юридичною особою | Чи є автоматично КБВ |
|---|---|---|---|
| Засновник (учасник) | Вносить вклад до статутного капіталу підприємства | Так, це може бути як фізична, так і юридична особа | Є КБВ лише якщо фізична особа володіє часткою >= 25% |
| Генеральний директор | Найманий менеджер, керує поточною діяльністю компанії | Ні, цю посаду може обіймати лише людина | Не є КБВ (якщо не має вирішального впливу як власник) |
| Кінцевий бенефіціарний власник (КБВ) | Здійснює вирішальний фактичний вплив/контроль або володіє >= 25% | Ні, статус належить тільки фізичній особі | Так, є КБВ за визначенням |
| Номінальний власник / агент | Формально тримає права за довіреністю чи договором | Так, допускається участь юрособи або фізособи | Законом прямо заборонено визнавати їх КБВ |
За законом існує чіткий перелік учасників структури власності, які апріорі не отримують статусу КБВ. Навіть якщо такі люди чи компанії мають формальний стосунок до підприємства, до них належать комерційні агенти, номінальні власники (номінальні утримувачі) та особи, які є виключно посередниками щодо права на частку.
Якщо підприємство залучає номінального утримувача для володіння корпоративними правами, це створює лише видимість контролю. Банки та державні реєстратори завжди вимагають розкривати, хто стоїть за таким посередником. Тому номінальний сервіс не звільняє компанію від обов’язку вносити в реєстр дані реальної людини-контролера.
Практичний наслідок для бізнесу очевидний: приховування реального бенефіціара за номінальним директором або агентом не працює. Під час перевірок фінансового моніторингу такі схеми швидко розкриваються, а підприємство ризикує отримати серйозні штрафи за недостовірну інформацію в реєстрі.
Особливості визначення КБВ для ФОП, держпідприємств та перевірка даних в ЄДР
Залежно від організаційно-правової форми бізнесу правила пошуку бенефіціара відрізняються. Для фізичних осіб-підприємців (ФОП) поняття кінцевого бенефіціарного власника взагалі відсутнє. Підприємець діє особисто і самостійно розпоряджається своїм майном. Він несе відповідальність за боргами, тому виступає сам собі господарем без поділу на контроль
