Пухнастий клубок з вічно незадоволеною мордою підкорив інтернет. Але манул — це не мем і не великий домашній кіт. Це дикий хижак, який живе в суворих горах та степах Азії і чудово почувається без людей.
Хто такий манул: походження та зовнішній вигляд
Наукова назва звіра — Otocolobus manul. Перше слово перекладається як «карликововухий» або «потворновухий», і воно дуже влучне. Вуха в манула маленькі, круглі, сидять низько з боків голови. Друга назва — палласів кіт. Її звір отримав на честь німецького натураліста Петера Симона Палласа. Саме він у 1776 році вперше описав цей вид для науки.
За розміром манул майже як звичайний домашній кіт. Тільки набагато кругліший. Весь секрет — у шерсті. Вона така густа і довга, що тіло здається вдвічі більшим. Лапи короткі, хвіст товстий і дуже пухнастий, морда плеската з пишною шерстю на щоках, схожою на бакенбарди.
| Ознака | Опис |
|---|---|
| Довжина тіла | 46–65 см, хвіст 21–31 см |
| Маса дорослої особини | 2,5–4,5 кг |
| Густота та довжина хутра | до 9000 волосків на 1 см² довжиною до 7 см, одна з найгустіших шуб серед усіх котячих |
| Морозостійкість | витримує морози до −50 °C завдяки щільному підшерстю |
Таке хутро — це зимова шуба. Волоски дуже щільні, з густим підшерстям. Сірувато-руде забарвлення з білими кінчиками допомагає зливатися з камінням та сухою травою.

Де живе кіт манул у дикій природі
Манул любить простори без дерев. Його дім — кам’янисті степи, напівпустелі та гори з різко континентальним кліматом. Тобто там, де влітку спекотно, взимку лютий мороз, а снігу мало. Глибокий сніг для нього — біда. Лапи короткі, тому в заметах він грузне і стає безпорадним.
Манул трапляється в таких країнах і регіонах:
- Монголія та Китай, зокрема Тибетське плато;
- Центральна та Середня Азія: Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Афганістан, Пакистан;
- Закавказзя та Близький Схід: Вірменія, Іран;
- Південь Сибіру: гірські райони Забайкалля, Алтаю та Туви.
Живе звір потайно. Удень спить у щілинах між камінням або займає покинуті нори бабаків і лисиць. Там сухо, тепло і нікого не видно. Саме такі кам’янисті схили в Монголії, на Тибеті та в горах Центральної Азії стали для нього найкращим прихистком.
Чому манул виглядає найсердитішим котом у світі
Сердитий вигляд манула — це будова черепа і шерсті, а не поганий настрій. Голова в нього широка і плеската. Круглі вуха посаджені низько і широко розставлені. Щоки вкриті довгою шерстю. Через це морда здається насупленою з усіх боків.
Очі посаджені глибоко і близько одне до одного. Колір райдужки — жовтий. А зіниці — круглі. У звичайних котів при яскравому світлі зіниця стискається у вертикальну щілину. У манула вона лишається круглою. Погляд виходить важкий, пильний, майже людський. Ніби звір уважно свердлить очима.
Тому образи чи злості тут немає. Є пристосування до життя, де треба годинами сидіти нерухомо і не видавати себе.

Спосіб життя, полювання та раціон
Манул — одинак і майстер хованок. Активний переважно в сутінках або на світанку. Удень майже не показується. Сидить у розколині чи норі, спить і береже сили. Зайвий раз не нявкає, не бігає.
Бігун з нього кепський. Здобич на довгій дистанції не наздоганяє. Тому полює із засідки. Зливається з камінням завдяки сірому хутру. Завмирає. Терпляче чатує біля нір годинами. Потім — один короткий стрибок.
Основа меню — пискухи, їх ще називають сіноставками. Це маленькі кругловухі звірята, схожі на хом’яків, але вони не гризуни, а родичі зайців. Також ловить польовок, піщанок та інших дрібних гризунів. Рідше до лап потрапляють птахи й комахи.
Чи можна тримати манула вдома
Ні. Навіть миле кошеня манула ніколи не стане лагідним улюбленцем. Це дикий звір з народження. Людину не визнає господарем. Свій простір захищає кігтями та іклами. Не піддається дресуванню. Не муркоче на руках. У квартирі стресує, ховається, псує все навколо.
Здоров’я в нього теж дике. У рідних сухих і холодних степах майже немає заразних хвороб. Тому імунітет до них слабкий. У неволі манули дуже важко хворіють на токсоплазмоз та застудні інфекції. Вилікувати їх складно навіть у зоопарку з ветеринарами.
У Червоному списку МСОП вид із 2020 року має статус «найменший ризик», але його вносять до регіональних Червоних книг. Чисельність, імовірно, скорочується через браконьєрство, отруту, яку розкладають на пискух, і руйнування степів. Побачити манула можна в дикій природі здалеку або в спеціалізованих зоопарках, де для нього створені холод, простір і спокій.