Клітина рослини й клітина тварини мають однакове ядро, мембрану й мітохондрії — і все ж на малюнку їх не сплутаєш. Причина в способі життя: рослина стоїть на місці й сама варить собі їжу, тварина рухається й споживає готове. Звідси й усі відмінності в будові.
Таблиця відмінностей рослинної та тваринної клітин
Обидва типи клітин належать до еукаріотів: у них є справжнє ядро з ДНК і мембранні органели. Та набір цих органел різний. Ось сім ознак, які найчастіше трапляються на уроці й у тестах.
| Ознака | Рослинна клітина | Тваринна клітина |
|---|---|---|
| Клітинна стінка | Є: міцна, з целюлози; середній розмір клітини 10–100 мкм | Немає: замість неї тонкий глікокалікс, клітина здатна змінювати форму |
| Пластиди | Є: хлоропласти, хромопласти, лейкопласти | Відсутні |
| Вакуолі | Одна велика центральна вакуоля з клітинним соком | Лише дрібні, непостійні: травні або скоротливі |
| Тип живлення | Автотрофний (фотосинтез) | Гетеротрофний |
| Запасний вуглевод | Крохмаль | Глікоген |
| Клітинний центр | У вищих рослин без центріолей | Містить дві центріолі |
| Лізосоми | Функцію внутрішньоклітинного травлення виконують вакуолі | Розвинені первинні та вторинні лізосоми |
У таблиці немає рядків «мітохондрії» чи «рибосоми» — ці органели є в обох клітинах. Тому на питання «чого немає в тваринній клітині» шукай серед трьох речей: целюлозної стінки, пластид і великої центральної вакуолі. Усе інше — спільна спадщина.
Особливості будови рослинної клітини
Рослинна клітина схожа на коробку з кришкою. Ззовні її тримає клітинна стінка з целюлози — жорсткий каркас, який не дає клітині розтягнутися чи зігнутися. Через це рослина росте вгору, а не розповзається на всі боки. Тваринній клітині така коробка заважала б рухатися.
Усередині обов’язково знайдуться пластиди — органели, яких у тварин немає зовсім. Зелені хлоропласти вловлюють сонячне світло й будують із вуглекислого газу та води глюкозу. Вони ж роблять листок зеленим. Хромопласти забарвлюють пелюстки, яблука й моркву в жовтий, оранжевий та червоний. Безбарвні лейкопласти запасють речовини — їх багато в бульбі картоплі.

Велика центральна вакуоля займає більшу частину об’єму клітини. Усередині неї — клітинний сік із цукрами, солями й пігментами. Коли води достатньо, вакуоля тисне на стінку зсередини: це і є тургор, завдяки якому стебло стоїть рівно. Втратила клітина воду — вакуоля спадає, і листок в’яне.
Живлення в рослинної клітини автотрофне: органічні речовини вона виробляє сама з неорганічних. Надлишок глюкози відкладається про запас у вигляді крохмалю. Перевірити його легко — крапля йоду дає синьо-фіолетове забарвлення.
Характерні ознаки тваринної клітини
Тваринна клітина постійно рухається або принаймні змінює форму, і мембрана їй у цьому не заважає. Зверху її вкриває глікокалікс — тонкий шар вуглеводних хвостиків, прикріплених до мембрани. Він ловить сигнали ззовні й робить поверхню пластичною. Завдяки цьому лейкоцит протискається крізь стінку капіляра, а клітина шкіри розтягується.
Травлення теж відбувається всередині клітини. Лізосоми — мішечки з ферментами, які розщеплюють білки, жири й вуглеводи. Первинні лізосоми тільки-но відділилися від апарату Гольджі, вторинні вже працюють і містять залишки перетравлених речовин. Іноді лізосоми перетравлюють і саму клітину — коли та пошкоджена або має загинути за програмою.

Клітинний центр складається з двох центріолей, розташованих під прямим кутом одна до одної. Під час поділу вони розходяться до полюсів і формують веретено поділу — нитки, які розтягують хромосоми в дочірні клітини. У вищих рослин центр спрощений, центріолей немає, хоч веретено все одно утворюється.
Вакуолі тут дрібні та непостійні. У найпростіших вони працюють як травні: туди надходить їжа й перетравлюється. Скоротливі вакуолі виводять зайву воду, щоб клітина не луснула в прісному середовищі. Сталої центральної вакуолі, як у рослин, немає.
Живлення гетеротрофне: готові органічні речовини надходять ззовні. Запас енергії зберігається у вигляді глікогену — найбільше його в печінці та м’язах. Крохмаль у рослині й глікоген у тварині виконують однакову роль, але мають різну будову й по-різному розчиняються у воді.
Спільні органели рослинної та тваринної клітин
Спільний предок залишив обом типам клітин один базовий план будови еукаріота. Ось сім структур, які знайдуться і в рослини, і в тварини.
- Плазматична клітинна мембрана: захищає вміст клітини та регулює надходження речовин
- Цитоплазма: внутрішнє напіврідке середовище, яке об’єднує всі органели
- Ядро: зберігає спадкову інформацію (ДНК) і керує всіма процесами
- Мітохондрії: «енергетичні станції», які здійснюють синтез АТФ
- Рибосоми: відповідають за біосинтез білка
- Ендоплазматична сітка (ЕПС): забезпечує транспорт і синтез ліпідів та білків
- Комплекс (апарат) Гольджі: сортує, пакує та транспортує молекули за межі клітини
У тесті це питання часто звучить так: «Яка органела є і в рослинній, і в тваринній клітині?» Правильною буде будь-яка структура з переліку вище, а хлоропласти, целюлозна стінка й центріолі — це дистрактори. Якщо таблиці під рукою немає, згадай просте правило: усе, що потрібно, щоб жити й дихати, є в обох клітинах, а все, що пов’язане з фотосинтезом чи жорсткою оболонкою, — лише в рослин.
Як розпізнати тип клітини на малюнку в тесті
Найшвидше тип клітини видає форма. Рослинна клітина на схемі зазвичай схожа на багатокутник: товста оболонка по краю, а посередині — одна велика світла куля, центральна вакуоля. Тваринна — округла або неправильної форми, контур тонкий, великих порожнин усередині немає.
Другий маркер — зелені «диски» в цитоплазмі. Побачив хлоропласти — перед тобою рослина, сумнівів бути не може. У тваринній клітині їх не буває ніколи, навіть у клітинах зелених жаб чи гусені, що харчується листям.
Третій — центріолі біля ядра, схожі на дві схрещені бочечки. Вони є в тваринній клітині, а у вищих рослин на шкільних схемах їх не малюють.
Ще одна пастка — дрібні кульки на малюнку тваринної клітини. Це лізосоми. У рослинній клітині схожі за розміром утвори можуть виявитися дрібними вакуолями, тому за самою лише схемою їх не розрізнити — і таких завдань у тестах не дають.